EnglishFrenchGermanLithuanianRussianUkrainian

Лист з передової від ДРУГА ХОББІТА

Лист з передової від Хоббіта, мого бійця, побратима та хрещеного сина.
Він пройшов багато випробувань. Тепер сидить в БТРі на фронті в групі Марусиних Ведмедів 79ї бригади та пише листи “додому” на Марусин Полігон. Дякую сину за віддану службу, тобі величезний привіт від хрещеного батька, такий величезний, як він сам :)

ДРУГ ХОББІТ
Алоха, побратими! Мене звуть Хоббіт і ви мене знаєте як луганського хлопа. Проте це нічого не означає. Я так само, як і ви люблю свою країну(не плутати з державою) і всім своїм єством намагаюся захищати її незалежність. Вже скоро рік, як я не був у себе вдома, хоча і не хочу більш називати Луганськ домом. Але ж на фронт виявилось не так вже й просто потрапити. Багато куди совався, намагався потрапити до добровольчих батальйонів, всюди черга, або відмова. І от, нарешті, натрапив в інтернеті на оголошення, що такий собі Марусин 11ЗБАТ ПС терміново мобілізує людей з подальшою відправкою на фронт. Це було 25 жовтня 2014 року. 26 жовтня мене офіційно прийняли до складу. Це було не так просто, як я розповідаю, бо є такий собі Ведмідь, який на посаді зам. Комбата, ясна річ, не хотів довіряти людям з Донбасу. Після виснажливих співбесід і перевірок(вони тривали не один день), попрохав у якоїсь жіночки подивитись нашивку Правий Сектор, вона спитала мій позивний і сказала, що мене і друга Лютого виявляється відзначали вже, тож ті нашивки нам дісталися в якості відзнаки. Десь через тиждень тільки дізнався, що то була Маруся, вона ж командир батальйону.
Тренування-тренування. І от нарешті назавтра маємо виїхати. Ведмідь увесь взвод відвіз до бані, в якості такого собі заохочення, а наступного ранку була пробіжка до церкви. В той день Маруся з Ведмедем стали моїми хрещеними батьками(так, до 21 року я був не хрещений). Той день я не забуду ніколи, бо ці люди не побоялися взяти за мене відповідальність перед Богом, не дивлячись на моє походження. За це їм дуже вдячний.
Перша бойова кампанія була для мене дуже й дуже короткою, бо через кілька днів повернули й сказали, що буду командиром другого взводу. Який я був “щасливий”.😞 проте до справи взявся відповідально. У всякому випадку мені так здавалося. На керівних посадах раніше не був, тож було досить важкувато. Ведмідь допомогав. Були косяки й зальоти, проте мої колишні підлеглі досі кажуть, що командир з мене був кращий ніж в деяких зараз.
Разом із бійцями продовжував тренування. Щось брав з голови, щось давав Ведмідь, а щось Макс (ви ж його знаєте?) Між тим є в нас на полігоні штатні інструктори. Деякі змінювались, але кістяк лишався непорушним.
12.07.15
Як тут не згадати Сайфулла-сапера? Це той ще фанат своєї справи. Стільки фішок дрібних показав, яких офіційно ніхто тебе не навчить, бо таке приходить тільки з досвідом й розвиненою фантазією.
Сан Санич – ножовик. Доцільно я це мистецтво не опанував, але щось у пам’яті лишилося й ножа маю, зайвим не буде. Доречі, Сан Санич, ще наш штатний екстрасенс. Не дуже вірив у всю цю річ, доки не побачив подібного у своїй дівчині. Думав що з Іринкою зустрічаюсь, справжньою панночкою, а вона ж іще та Відьма!!!! :)
Згадує інструктора з медицини, такий собі Андрій з Боярки. Толковий дядько, лекції з гумором, але все зрозуміло. Неодноразово знадобилося вже ті лекції. Андрій нам тоді й натовських аптечок комплектував. Ото де файна річ! Зовсім не те лайно, як в моїх знайомих…не зупиняємось на сумному й ідемо далі.
Стріляти мене особисто вчив Юрьєвич. Дууууууже досвідчений снайпер. 27 років працював за професією. Вчив від серця. За власною методою, а не совковими книжками. Оце вже я опанував, користувався й користуюся. І хоча зараз пересів за КПВТ, за будь-якої можливості стріляю з калаша. Ну подобається він мені, ну що я зроблю?
Рембо. Хто такий Рембо я достеменно навіть не знаю. Іноді мені здається, що він усе може. Він інструктор з топографії, альпінізму, переправ і виживання. А також просто розумна людина з якою є про що спілкуватися за столом. Я б не хотів втрачати такого знайомого. Рембо, вітання вам з зони Ато.
Вольво. Такий як і Рембо:”и чтец, и жнец, и на дуде игрец”. Вольво особисто мене не тренував. Проте я багато з ним спілкувався. Молодий, енергійний, веселий адвокат. І якщо багатьох з інструкторів я навіть не знаю імен, то з Вольво ми дружимо. Показник?
Із другом Сімнадцятим аналогічна ситуація. З цими двома в мене пов’язані деякі спогади, але це страшнюча таємниця!!!
Зараз я в армії, збулася мрія ідіота – ходити в погонах. Їх звісно ще не заслужив, але ж іще не вечір.
Що можу сказати в якості висновків? Я можу працювати, є досвід командування, знайшов собі другу родину. Кому дякувати? Звісно ж Марусиному Полігону…

 

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + fourteen =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>